Сергій Черненко: Успіх не приходить сам по собі, як просто збіг обставин, він є результатом наполегливого докладання зусиль і роботи над собою

Сергій Черненко, голова правління ПУМБ

– Що вплинуло на вибір професії і мотивувало вибрати банківську сферу?

Коли я закінчив школу, то чіткого бачення, чим би я хотів займатися, у мене не було. Я вибрав спеціальність «програмне забезпечення» у Донецькому національному технічному університеті, оскільки в ній було багато нового і цікавого, пов’язаного з комп’ютерами і програмуванням, які тільки з’являлися в Україні. Відучившись 2 роки, я зрозумів, що мені більше подобається економіка. Це було пов’язано і з тим, що моя мама працювала економістом, вона багато розповідала про роботу, залучала до пошуку рішення проблем. У цей самий час, у ВНЗ була створена нова спеціальність «зовнішньоекономічна діяльність» і я перейшов до експериментальної групи. На 4 курсі університету мене запросили на конкурс з відбору кадрів у ПУМБ. Банк сильно відрізнявся від інших компаній європейським підходом до ведення бізнесу, високими стандартами, професіоналізмом команди. Я пройшов цей конкурс, мене брали у команду ризик-менеджменту. Але потрапити з першого разу до ПУМБ мені не судилося, я сильно захворів. Випав із життя на тривалий період, і моє місце дісталося іншому претенденту. Але я не залишав надію працювати в банку. Протягом півроку я раз на тиждень дзвонив у банк і дізнавався про наявність вакансій. І коли з’явилася вакансія, її відразу запропонували мені. Завдяки моїй наполегливості я отримав роботу, про яку мріяв.

– Що було найбільш несподіваним, цікавим і складним на початку кар’єри?

Найнесподіванішими були перші дні роботи. Коли я прийшов, то думав, що ось зараз зверну всі гори, адже я старанно вчився і все знаю. А виявилося, що потрібно починати все практично з нуля.

Цікавим був колектив. Мені дуже пощастило, що поруч зі мною були досвідчені сильні особистості, які із задоволенням ділилися знаннями. Мої два керівники проводили щотижневі лекції, під час яких ми розбирали нестандартні ситуації. Вони рекомендували мені книги за фахом і для саморозвитку.

Найскладнішим на початку кар’єри був 2002 рік, коли ризик-менеджмент охопив усі сфери діяльності банку. Цей процес супроводжувався дуже сильним конфліктом двох груп акціонерів: західної та української. Він полягав у діаметрально протилежному підході до розвитку кредитування. Часто потрібно було виконувати абсолютно різні вимоги. І я прийняв для себе рішення – робити те, у що я вірю. І одній, і другій стороні я доводив свою точку зору. Закінчилося все тим, що з обох сторін звільнили людей, що провокували конфлікт, а мене підвищили. Це був мій перший стрибок у кар’єрі. І він став підтвердженням того, що важливо мати власну думку і вміти захищати її.

– Що ви порадите молодим людям, які виберуть банківську сферу? Як у банку стати успішним?

По-перше, потрібно бути наполегливим. Успіх не приходить сам по собі, як просто збіг обставин, він є результатом наполегливого докладання зусиль і роботи над собою. Правило «10 000 годин практики» – універсальне, діє фактично в будь-якій сфері. Щоб стати професіоналом, потрібно пройти через велику кількість труднощів, які збагатять і загартують.

По-друге, професійний розвиток не може проходити без розвитку особистісного. Потрібно постійно працювати над розвитком своєї особистості. Чим більш багатогранною і цікавою є людина, тим вона більш гармонійна і може бути успішною.

І останнє, але не менш важливе – необхідно бути готовими змінюватися. Набір необхідних для роботи знань і компетенцій постійно трансформується. Потрібно бути здатним вчитися все життя.

 

Місце для ваших коментарів

Leave a reply

X