Хочу почати власну справу: історія співзасновниці освітньої платформи

Вибір професії – важливий і часто нелегкий етап в житті кожної людини. В цей момент потрібно знайти правильні поради, які допоможуть впоратись із цим викликом. Це може бути надихаюча історія іншої людини. Саме про такі розповідає спецпроєкт «Хочу стати». Його реалізує The Point разом з освітньою платформою для дітей і підлітків Shamrock та платформою розвитку кар’єри Career Hub.

Авторка тексту Юлія Саліонович

Героїнею цього інтерв’ю стала Марія Придьма, співзасновниця та директорка з маркетингу і комунікацій LITOSVITA. Вона розповіла про діяльність освітньої платформи, навчання як тренд, передумови для створення бізнесу, риси, які допомагають досягати успіху, та поділилася секретами короткої декретної відпустки.

– Маріє, розкажіть, чим займається LITOSVITA і для кого вона створена?

– LITOSVITA – це гуманітарна освітня платформа, яка створена у 2013 році. Вже 7 років ми допомагаємо людям різних професій розвивати творчі навички, знаходити однодумців і натхнення. Основними напрямами навчання є письменницька майстерність, редагування, сценаристика і сторітелінг, журналістика і соціальні медіа, копірайтинг, літературний переклад, а також ділова комунікація і креативність. Ми займаємось комплексним створенням програм: від ідеї до реалізації для учасників різного віку, у нас є курси для дітей, підлітків, але більша частина – для дорослих.

– Чим ви займаєтеся у  LITOSVITA, що вас приваблює у роботі? Як обирали свій напрямок діяльності?

– Зараз я займаюсь усім, що стосується маркетингу та комунікацій в LITOSVITA. Тобто роблю так, щоб про наші події дізнавалися якомога більше людей, щоб всі місця було зайнято, співпрацюю з партнерами, шукаю нові майданчики для промоції наших подій. Як співзасновниця – беру участь у формуванні нашого річного плану, разом з Дмитром Стретовичем ми працюємо над загальним розвитком проєкту та розширенням наших напрямів навчання, ідеями.

Найбільше в роботі мені подобається наш напрям – неформальна освіта. Це те, чим я займаюсь понад 12 років. Мене завжди цікавили різні форми подачі інформації, не такі, як ми звикли зі школи та університету: тренінги, інтерактивні лекції, навчання дорослих та дітей у формі гри, глибинні програми тощо.

Звісно, мені подобається креативна сфера і люди, з якими ми працюємо. Найважливішим для нас є вибір лекторів, дійсно практиків, для наших курсів. Важливою складовою будь-якої програми є також її контент-наповнення – це те, чим ми не можемо ризикувати, і дуже багато працюємо над ним. Саме тому, наразі у нас найбільша база сильних українських професіоналів галузей, в яких ми створюємо той чи інший курс.

– Чого навчаєте студентів LITOSVITA?

– Найчастіше за існування нашого проєкту я чула критику, що навчити писати людину неможливо. Це талант, який даний від всесвіту, і він або є, або його немає.

Але ми не навчаємо натхнення чи метафізичних штук з пошуків письменницького таланту, чи літання в небі і пошуків себе. Всі програми, які ми робимо, наповнені чіткими практичними інструментами, які можна використовувати для того, щоб стати кращими у своїй діяльності.

Якщо це написання книги, тоді – це покроковий план зі створення контенту, конструювання сюжету, створення персонажів, редагування тексту, пошуків видавців, розвитку себе як письменника тощо.

Важливою складовою нашої роботи є формування спільноти однодумців. Це можливість знайти людей, що цікавляться схожими інтересами, можливість обговорити книги, фільми, сценарії тощо.

– Як ви обирали свою сферу діяльності? Де навчалися?

– Я планувала бути журналістом. Займалась журналістикою ще в школі, брала участь у випуску шкільного журналу “МИ”. Перші свої матеріали писала у 2006-2007 роках у газеті міста.

Проте після першого курсу університету (перший мій університет КіМУ – Київський Міжнародний Університет), зрозуміла, що це не мій напрям. Тоді перейшла в інший навчальний заклад (Національний Педагогічний Університет ім. М. П. Драгоманова) на факультет Видавничої справи і редагування, та хотіла працювати з книгами.

Тут важливо сказати, що в цей час ми зробили Першу Літературну школу в Карпатах, в університеті стала займатись активно КВК та робити проєкти в Студентській Раді. Я приєдналась до НГО СІМ  (Спілка ініціативної молоді), почала активно навчатись на неформальних програмах для Студентських лідерів, їздити на стажування та навчання за кордон. Ці знайомства, навчання, поїздки, конференції і стали для мене найважливішими у формуванні світогляду та виборі сфери зайнятості.

Тоді я зрозуміла, наскільки є важливим неформальне навчання, та як круто можна змінити себе та оточення. Тому можу порадити найбільше бути активними, проявляти себе, шукати можливості для стажувань, волонтерства, і активно проживати свої студентські роки.

– Назвіть топ-3 риси, які допомагають вам досягати поставленої мети.

– Активність і вміння багато працювати. Саме багато, і не боятись виконувати різну роботу, навіть якщо вона не дуже цікава чи не приносить одразу багато грошей.

Вміння навчатись. Постійно вивчати нові напрями, що стосуються чи не стосуються моєї роботи. Зараз навчання – це тренд, але цей тренд мені однозначно подобається. Не зупинятись і шукати хороше оточення, хороших вчителів.

Дуже люблю фразу:  Коли учень готовий, знаходиться справжній учитель. Коли учень по-справжньому готовий – вчитель зникає.

І третє – це почуття гумору. Мені здається, що це взагалі риса характеру, яка дає багато сил і енергії в житті.

– Зараз багато хто мріє започаткувати власний бізнес, але завжди хвилюються, що умови не сприйнятливі. Поділіться, як ви відкривали свій проєкт?

– Наш бізнес – це не просто бізнес, який дає дивіденди. Ми беремо участь у всіх процесах, тому я б назвала це роботою, але роботою на себе.

І це, звісно, диктує свої правила: величезну відповідальність за проєкт, за команду, за репутацію, за кожного, хто транслює твої цінності та є обличчям проєкту. Права на помилку фактично немає.

Коли ми створювали LITOSVITA, у нас теж не було ніяких сприятливих умов, крім бажання та віри в проєкт. Тоді взагалі не було такої цікавості до неформальної освіти та розвитку. Оскільки ми починали з письменницької майстерності, і в основному це був літературний напрям, мало хто зі сфери сприймав серйозно і нас, і наші ідеї. Нам було 19-20 років, ви розумієте, як суспільство сприймає студентів з їх креативом. Це вам не silicon valley. Перший час ми працювали на інших роботах паралельно і навчались в університеті. Дмитро, наприклад, працював редактором новин, я – фотографом.

Ми брали активну участь у літературному фестивальному житті України, знайомились з цікавими людьми на наших подіях. Більшість подій раніше було офлайн – це неймовірний нетворкінг, постійні зустрічі і знайомства, і крута можливість знайти своїх. Так нам і вдалось.

– З народженням дитини ви не брали декретної відпустки і рано включилися у всі бізнес-процеси. Як вам це вдалося і як справлялися з труднощами?

– Кілька місяців я таки була вдома, але народження дитини вибило мене з моєї зони комфорту.

Для мене, як для дуже активної людини, психологічно було важко зрозуміти, що тепер зі мною постійно живе людина, яка залежить від мене на всі 100. Перші місяці були важкими, а далі, мабуть, саме LITOSVITA вивела з цього стану. Вперше я поїхала з сином Феліксом на нашу Підліткову літературну школу в Карпатах, коли йому було 3 місяці, через 2 місяці ми вже поїхали на X Літературну школу в Карпатах. Чоловік та рідні зараз дуже допомагають з Феліксом, але важливо розуміти та усвідомлювати, що десь я не встигаю.

Я бачу, що зараз не розвиваюсь так активно, як хотілось би. Темп не той, і десь в робочих справах я втрачаю. Є багато ідей різних проєктів та колаборацій, але дитина і сім’я є важливою частиною мене. Тому це час прийняти свою неідеальність і неможливість встигати все.

– Які дії можуть допомогти молодим спеціалістам, випускникам вишів отримати роботу (це стосується тих, хто займається письменницькою діяльністю)?

– Орієнтуватись у сучасних українських та світових літературних процесах. Проходити стажування у різних проєктах. Взагалі бути активним і різностороннім. Ця людська якість завжди важлива для будь-яких професій. Звісно, багато читати та писати.

– Чого не треба робити молодим спеціалістам, щоб не опинитися на лаві запасних?

– Швидко кидати пошуки роботи та швидко розчаровуватись. Може здатись, що це не та сфера, де одразу отримуєш великі кошти та славу.

Все приходить поступово, до тих, хто готовий монотонно займатись роботою і працювати на результат.

Фото надані авторкою.

Інші історії кар’єрної реалізації можна прочитати тут.

Місце для ваших коментарів

Залишити коментар

X