Хочу стати кондитером/кою: про участь у кулінарному ТБ-проєкті, плани на власну кондитерську та головний інгредієнт у випічці

Вибір професії – важливий і часто нелегкий етап у житті, якщо ви вагаєтесь з вибором майбутньої роботи або ж плануєте змінити свою спеціальність. У цей момент потрібно знайти правильні поради, які допоможуть впоратись із цим викликом. Платформа розвитку кар’єри Career Hub розповідає історії професійної реалізації людей у спецпроєкті «Хочу стати» разом з The Point та освітньою платформою для дітей і підлітків Shamrock.

Авторка тексту Юлія Саліонович

Новою героїнею спецпроєкту стала Марина Кобчук – бухгалтер та реабілітолог за освітою, кондитер – за поликанням. Марина розповіла про те, як стала кондитером, про своє хобі – хокей, участь у телевізійному кулінарному проєкті, звідки бере ідеї для створення дизайну тортів та тістечок, плани відкрити власну кондитерську, а також дала поради тим, хто хоче стати кондитером.

– Ми живемо в той час, коли обрати професію стає неабияким випробуванням. Давайте поговоримо, як ви обирали свою професію і чим це закінчилося. Вам 22 роки. За фахом ви – бухгалтер та реабілітолог, професійно граєте в хокей, а заробляєте випіканням тортів та тістечок. Скільки років ви в кондитерській справі і як обирали цю професію?

– Після 9-го класу я не знала, ким хочу стати, мені було цікаво все. Навчилася шити одяг на курсах крою та шиття, паралельно займалася танцями та професійно грала в настільний теніс.

Кондитерська справа мене захоплює менше року. Наштовхнув мене стати кондитером проєкт «Майстершеф». Поки жодного разу не було такого, щоб я хотіла зупинитися. Інколи прокидаюся о 5:00 ранку, якщо мене просять на 10:00 видати торт. Впевнена, що займатися потрібно тим, що вам хочеться робити.

– Чому ви обрали бухгалтерію, а не пошиття одягу?

– Моя мама – бухгалтер, саме вона вплинула на мій вибір. Я подала документи на бухгалтера в Оптико-механічний коледж Київського національного університету імені Тараса Шевченка та на дизайнера одягу у Фаховий коледж мистецтв та дизайну Київського національного університету технологій та дизайну. В обидва навчальні заклади пройшла на бюджет. Обрала бухгалтерію, але з часом зрозуміла, що не в своїй тарілці і мені нудно зводити дебет з кредитом. Але диплом отримала.

– Чим ви керувалися, обираючи професію реабілітолог?

– Після коледжу я пішла навчатися у Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» на два факультети: «Облік та аудит» і «Фізична терапія, ерготерапія». Вивчала дві спеціальності одразу. Було тяжко. Коли закінчила університет, розуміла, що ні бухгалтерія, ні реабілітація – не моє.

– Як ви прийшли в хокей?

– Під час навчання в коледжі мене помітив вчитель фізкультури, син якого тренував жіночу команду з гри в хокей. Мене запросили в команду, спочатку я відмовилася, але згодом передумала. На перших порах багато падала, було боляче, адже навіть на ковзанах ніколи не стояла. Для мене хокей – це хобі. Ми з командою їздимо постійно на збори, щоразу вдосконалюємо свої навички.

В хокеї я вже 5 років і досі доводжу собі, що можу. Адже щоразу з’являються нові виклики.

– Ви помічаєте позитивний вплив спорту на ваше життя?

Мені здається, якщо б я не пішла в груповий спорт, була б егоїсткою по відношенню до інших. В команді ми одне за одного. І не важливо, як ми спілкувалися до гри. Коли стоїмо на льоду, розуміємо, що треба віддати цю передачу так добре, щоб іншому гравцю навіть не довелося ворушитися, щоб шайба прийшла рівно в клюшку. Тренуємося 4 рази на тиждень по 3 години, але зараз через карантин є деякі складнощі з тренуваннями.

– Як ви потрапили в «Майстершеф»?

– Це був період тривалого карантину 2020 року, тренувань з хокею не було. До проєкту ніякі кулінарні курси не проходила. Подала заявку на участь у програмі, пройшла співбесіду і через декілька місяців мене запросили взяти участь.

У проєкті я дійшла до півфіналу. Вже після проєкту спекла перший медовик, саме з цього все почалося. Через 3 тижні взяла перше замовлення – торт на день народження дівчинки. Відтоді з кожним днем стаю впевненішою у своїй роботі. Заходжу на різні кулінарні форуми, багато читаю, все пробую, поки не зрозумію, як це працює, прискіпливо обираю інгредієнти.

– У будь-якій роботі є якийсь відсоток того, що любиш і того, що не любиш. У вас це яке співвідношення?

– Напевно, це не про не любиш, це про треба. Я готувати люблю більше, ніж мити посуд, але розумію, що я ж не залишу своє робоче місце брудним.

– Чому ви обрали роботу вдома?

– Я проходила стажування в кондитерській фабриці, куди хотіла влаштуватися на роботу. Але мені не підійшов робочий графік та низька оплата праці. Зрозуміла, що працювати вдома набагато вигідніше.

У майбутньому хочу відкрити власну кондитерську.

– Чи стежите ви за світовими трендами ЗСЖ, де говориться про відмову від цукру, глютену?

– 98% моїх клієнтів – це люди, які їдять лактозу, цукор. І є 2% тих, хто роблять замовлення тортиків без цукру, глютену, яєць. Коли отримала перше таке замовлення, відразу почала шукати бісквіти на рисовому, мигдалевому, фундучному борошні. Використовую шоколад без цукру. Вершки коров’ячі можна замінити кокосовим молоком. Все це взаємозамінне. Наприклад, цукор замінюється стевією чи фруктозою.

– Звідки ви берете ідеї для створення дизайну?

– Замовники надсилають варіанти. Люди бачать мої торти на сторінці в соцмережі та розуміють, що я можу це зробити.

Зараз прийшов той час, коли клієнти кажуть: «Зробіть декор на ваш розсуд».

Звичайно, легше, коли дизайн вже прислали. Складніше вгадати з дизайном, коли немає чітких побажань.

– Які поради ви можете дати кондитерам-початківцям?

– Перше – це не боятися. Не намагатися зробити відразу 510 десертів. Почати щось робити для сім’ї та друзів і дати їм спробувати.

Друге – не купувати купу різного приладдя, яке вам не знадобиться. Я завжди беру те, що потрібно на завтра.

Третє – не кидайте відразу, якщо не виходить і не намагайтеся відразу все продавати. Не будьте фантазерами, життя реальне.

– І на останок, який головний інгредієнт у випічці?

– Головне в кондитерській справі – це бажання і любов до того, що робиш. Рецепти бувають різні, інгредієнти теж. Тут краще не поспішати. Інколи щось не виходить. Треба дати собі час, щоб видихнути, вимкнути всі плити, зупинитися, зібратися думками, а потім заново все увімкнути.

Фото надані спікером.

Місце для ваших коментарів

Залишити коментар

X