Репетиторство для учнів: про мотивацію, критерії вибору та очікування батьків

Дуже багато школярів та студентів користуються допомогою репетиторів. Ми поговоримо про сучасний стан такого напрямку навчання як репетиторство, з засновником міжнародного порталу репетиторів WowKnow.com, Андрієм Ковальчуком.

Пане, Андрію, як виникла ідея створити портал для пошуку репетиторів?

Ідея міжнародного освітнього співтовариства народилася більше року назад. Оскільки сам я за освітою педагог, така ідея, можна сказати, виникла на основі багатьох життєвих інтересів. Як на мене, освіта йде двома головними так би мовити потоками – це державне і приватне або нетрадиційне (репетитори, курси усі приватні заклади). І звичайно оскільки в приватній освіті немає такої величезної вертикальної структури, йому простіше бути актуальнішим і сучаснішим але воно від відсутності тієї ж структури воно більше розрізнене, ідея міжнародного порталу репетиторів wowknow.com – об’єднати усіх, від приватних репетиторів, курсів, до вишу і зробити це в міжнародному масштабі, щоб у будь-якому місті світу можна було швидко знайти собі учителя, або навчальний курс.

Як на вашу думку, чи варто батькам витрачати гроші на репетиторів, адже більшість вважає, що школа зобов’язана як слід навчати будь-якого учня.

Репетиторство, виникло не сьогодні і не учора, і причини його появи дуже серйозні, вони беруть свій початок з самої шкільної програми. Те, що звичайна школа здатна якісно навчити будь-якого учня будь-якому предмету, – це звучить як ідеологічний лозунг з Радянського Союзу. А реальність, як ми бачимо, зовсім інша. Ні для кого не секрет, і в наші дні, і за радянських часів, і минулому столітті – були неуспішні школярі. І це не тому, що вчителі погані або діти недолугі до навчання. Вчитель може бути чудовим, дитина може бути розумною, а все одно вона по якомусь предмету «відстає» від своїх однокласників чи однокурсників.

Що може бути причиною такого «відставання»?

«Відставання» часто треба розуміти буквально: школяр не встигає за час уроку засвоїти пояснення вчителя, не встигає написати контрольну роботу і так далі.  Чому?  Може, він чогось соромиться запитати вчителя; може, він був відсутній в школі, коли проходили новий матеріал; може, у нього немає контакту саме з цим учителем; може, у нього немає достатньої мотивації вивчати саме цей предмет; може, він раніше вчився в іншій школі, де вимоги були набагато м’якші, або змінився вчитель і підручник … словом, обставин може бути мільйон.  Але ось дитина раз не зрозуміла, два не вирішила, чи три посоромився запитати – і прогалини в знаннях ростуть, накопичуються, як сніжний ком. І в якийсь момент батькам стає зрозуміло – ситуація катастрофічна, треба приймати міри!

А що тут можна зробити?  Піти до вчителя і вимагати, щоб той більше уваги приділяв їх дитині?  Думаю, всі розуміють, наскільки ефективною виявиться така позиція з боку батьків.  Відправляти дитину на додаткові заняття з цього предмету, тут же, в школі, після уроків?  Так, такі заняття існують, вони для дітей безкоштовні, але на практиці вони нерідко виявляються копією шкільних уроків, і тоді особливого толку від них немає.  І вже тим більше вони не допоможуть, якщо проблема не тільки з розумінням поточного матеріалу, а й з усім тим, що проходили раніше.

І ось тут батьки, нарешті, розуміють, що все-таки з дитиною треба займатися індивідуально.

Це я описав випадок, коли школяр відстає, отримує погані оцінки.  Але буває і більше неприємна ситуація – коли формально дитина вчиться добре, у нього оцінки відмінно і добре. Але в якийсь момент (зазвичай перед іспитами в 9 або в 11 класі) з’ясовується, що відмінні оцінки, а реальних знань у дитини  немає.  Чому ця ситуація більш неприємна? Тому що час уже втрачено. І чим в такому випадку допоможе школа? Переводити дитину в іншу, де цей предмет викладається краще? Але для школяра це величезний стрес – нові діти, нові вчителі, і не факт, що в результаті буде користь.

Нарешті, третій випадок, коли сучасна школа особливо допомогти не може, – якщо у дитини є явні здібності до предмету, явний інтерес, наприклад, фізику знає краще за своїх однокласників, він хоче вступати до профільного вузу, припустимо, до київського чи львівського політеху.  І йому для цього будуть потрібні такі знання, які звичайна школа на уроках не дасть, та й не зобов’язана давати.  Ні в яких нормативних документах, між іншим, не сказано, що метою навчання в середній школі є підготовка до вступу до вищого навчального закладу.

Ось тут приходять на допомогу репетитори.

Чи вважаєте ви, що в таких випадках з дитиною мають займатися батьки, ліквідувати прогалини в її знаннях?

Так, в деяких випадках це дійсно можливо. Але найчастіше — ні. По-перше, батьки, як правило, зайняті люди. Коли займатися? О десятій годині вечора, коли дитині вже потрібно готуватися до сну? Навіть якщо вони зуміють змусити себе (і не один раз, а постійно), користі від занять у стані втоми не буде ніякого.

По-друге, батьки навіть якщо і розбираються в проблемному предметі, то не завжди знають, як треба все це пояснювати дитині. Іншими словами, хороший футболіст не завжди хороший тренер. Це тільки здається, що методика не потрібна, що це все просто. Якби все було б так просто, то не потрібні були б взагалі педагогічні виші, будь-який предмет міг би викладати хто завгодно і де завгодно.

Що ж виходить, коли батько сідає з дитиною і, не знаючи методики, не знаючи послідовності шкільної програми, починає пояснювати, як вирішувати такі задачки? А виходить, що метод вирішення може бути дитині ще незрозумілий, вони ще цього не проходили. Так, можна вишколити вирішувати саме такі задачі цим методом, але вже трішки інші задачки виявляться дитині не під силу. Батько не знає, що той метод, яким в цьому класі закладено ці завдання вирішувати, потрібен як основа для засвоєння наступного матеріалу, і що якщо стрибати відразу через кілька сходинок, у дитини утворюються прогалини в знаннях. У підсумку це може не тільки не поліпшити, але навіть і погіршити його поточну успішність, а головне — створити проблеми, які розкриються набагато пізніше, вже на етапі підготовки до здачі іспиту, зокрема, під час ЗНО.

По-третє, багатьом дітям некомфортно займатися з батьками та близькими родичами. Вони соромляться визнати, що чогось не розуміють, бояться їх розчарувати — і тому не перепитують, прикидаються, ніби зрозуміли. А буває і так, що діти не сприймають родича, з яким їх змушують займатися, як авторитет, як людину, що має право вимагати виконання завдань, що має право зазіхати на їх вільний час. У той же час з сторонньою людиною (репетитором – авт.) таких складнощів у них немає.

З розвитком Інтернету, на скільки легко сьогодні знайти репетитора?

На перший погляд, все здається простим, відкрив пошуковий сайт, ввів знайти репетитора і ніби все. Та насправді знайти відповідного репетитора саме у вашому випадку, для вашої дитини, може виявитися дуже непросто. Адже крім знань і досвіду, необхідний ще психологічний контакт саме цього репетитора з саме цією дитиною — а тут можуть виникнути неприємні несподіванки.

На сьогодні репетитора шукають або через рекомендації знайомих, або в Інтернеті, де у репетитора може бути свій сайт, може бути сторінка в Фейсбуці. Швидше за все, інформація, яку ви можете там знайти, достовірна. Хоча трапляються шарлатани, але не так часто, щоб говорити про це як про жахливе явіще. Однак навіть якщо цей репетитор — доктор наук, професор у провідному виші, якщо вам рекомендують його заняття, якщо вас обнадіює статистика надходжень його учнів, все одно може виявитися, що саме вашій дитині він не підходить. Може, дитини відштовхне його зовнішність, може, його манера говорити, може, формат проведення занять. Все індивідуально.

До речі, щодо формату: бувають індивідуальні заняття з репетитором, а бувають групові, коли репетитор займається одночасно з декількома дітьми. Інколи буває корисніше так, іноді — ні. Наприклад, якщо це заняття іноземною мовою, то невелика група може виявитися краще, ніж індивідуально з викладачем, тому що один з одним дітям розмовляти психологічно простіше, ніж з дорослим. А може бути і навпаки. І буває так, що дитині подобається викладач, але не подобається група. А тепер бувають і дистанційні заняття, коли викладач в Інтернеті веде онлайн-трансляцію своєї лекції. І у цієї форми занять є маса своїх особливостей, яким можна присвятити окрему статтю (сміється).

Далі, шукаючи репетитора, треба розуміти, для чого ви це робите. Якщо ваша мета — підтягнути семикласника з української мови, то навряд чи розумно звертатися до гуру, університетського професора, який готує старшокласників до вступу на філфак провідних вишів. Його методика роботи не розрахована на молодших підлітків. В такому випадку, репетитор зовсім не обов’язково виявиться найкращим саме для вас. Краще домовитися зі студентом педінституту, який буде і коштувати дешевше, і з яким ваша дитина легше знайде спільну мову.

Ми підібрали репетитора, який влаштовує і батьків, і дитину. Як швидко покращиться поточна успішність з даного предмету?

Відразу – не покращиться.  Якщо професійний репетитор, спочатку він починає з того, що виявляє проблемні місця учня, розбирається з тим, що було запущено в попередніх класах, і будує заняття так, щоб дати дитині системні знання.  Це означає, що по темі, яку прямо зараз проходять в їхньому класі, зовсім необов’язково будуть займатися з дитиною прямо зараз.

Тут повна аналогія з прийомом будь-якого лікарського препарату: курс лікування розрахований на кілька місяців, не варто чекати чудесного зцілення після перших же прийнятих пігулок. А як тільки відчули полегшення, то потрібно завершити лікування. Так і заняття з репетитором зазвичай тривають місяцями, а то й роки. Виняток — форс-мажорні обставини, коли, наприклад, в 11 класі в травні батьки спохватилися — і наймають дитинці репетитора, щоб перед ЗНО встигнути зробити хоч щось. Але яким би чудовим не був репетитор, він все одно не гарантує дива.

Тобто найняти дитині хорошого репетитора і після цього батьки можуть розслабитися?

На занятті репетитор завжди дає учневі домашнє завдання, яке треба виконати до їх наступної зустрічі. Без виконання цих завдань толку від занять з репетитором немає. А хто перевірить, чи робить дитина ці завдання? Так, бувають дуже свідомі, дуже мотивовані діти, які самі все тримають під контролем. Але частіше контролювати це доводиться батькам.

Треба з самого початку батькам розуміти, що доведеться не тільки їздити до репетитора раз або два на тиждень, але і робити домашні завдання. Щоб їх робити, потрібно виділити необхідний час. А оскільки часу завжди не вистачає, значить, чимось треба буде пожертвувати: може, якимись іншими заняттями, може, гуртками та секціями, може, до самого мінімуму звести прогулянки, спілкування з друзями, і так далі.

Для початку батьки мають дати відповідь на два питання: по-перше, чи є в розпорядку дня дитини такий часовий ресурс, а по-друге, якщо є, то чи здатні ви проконтролювати, чи дійсно він виконував завдання репетитора, а не грав, припустимо, на комп’ютері? Якщо ні, якщо нічим не можете пожертвувати, якщо не можете проконтролювати роботу дитини, то, може, краще і не наймати репетитора? Може, це просто не ваш випадок?

Більшість репетиторів, коли бачать, що учень систематично не виконує домашні завдання, просто відмовляються з ним працювати в подальшому. І тоді ви просто витратите час, гроші і нерви, а користі від таких занять не отримаєте.

До речі, про гроші: це теж поширений батьківський стереотип, ніби мотивація репетитора виключно меркантильна. Насправді, якщо це не шарлатан, а професіонал, він працює не тільки за гроші. Він любить цю роботу, він отримує від неї моральне задоволення, відчуває свою затребуваність. Але якщо ці заняття потрібні тільки батькам, а у дитини мотивація нульова, то навіщо їх продовжувати?

Батьки подбали, щоб у дитини був час на виконання домашнього завдання, дитина мотивована, батьки контролюють самостійну роботу після заняття з репетитором. Скільки предметів доцільно проходити додатково?

Насправді це величезна помилка.  Дитина може просто не витримати такого жахливої ​​навантаження – і шкільні заняття, і безліч занять з репетиторами – з усіма наслідками, що випливають.  Як варіант захисної реакції, дитина почне байдуже ставитися до шкільних уроків і домашніх завдань, що, природно, призведе до ще більших труднощів у школі.  А може, і до проблем зі здоров’ям.  Треба тверезо оцінювати сили дитини, не позбавляти її дитинства.  Все-таки навчання повинне приносити їй задоволення і радість пізнання, а не ставати тяжкою повинністю.

Іноді, на жаль, буває і так, що прагнення найняти репетитора свідчить лише про батьківський забаганки: я чудова мама (або тато), я нічого не пошкодую заради своєї кровиночки!  Або причина – в прагненні за всяку ціну дати дитині вищу освіту: це найбільшою метою батьків, а її відсутність – катастрофою і розчаруванням.  А отже, вступ до вишу без репетиторів таким батькам здається неможливим.

Тому якщо вже ви вирішили шукати репетитора, то тільки з тих предметів, які для дитини реально значущі і з якими самостійно вона ніяк не впорається.

Як шкільні вчителі реагують на те, що з його предмету дитина займається з репетитором?

Наскільки взагалі етично займатися приватним чином з учнем, якого ти вчиш на уроках в школі — це питання, на який однозначної відповіді немає. Ми знаємо про не поодинокі випадки, коли вчитель спеціально занижує оцінки учню, щоб батьки звернулися до нього про допомогу з їх чадом, але це трапляється все рідше і рідше.

Обурюватися, що учень чи його батьки вибрали колегу — безумовно неприпустимо. Однак таке буває.

Інша причина невдоволення вчителя — якщо, з його точки зору, репетитор вчить неправильно. Наприклад, дає матеріал, випереджаючи шкільну програму, а учень тут же починає хвалитися перед однокласниками, а  іноді і перед учителем своїми знаннями. Або репетитор дає форму запису, що відрізняється від тієї, що вимагає вчитель. Або, якщо це іноземна мова, претензії можуть бути до вимови. Але особливо ймовірні такі колізії у випадку літератури та історії. Все-таки в цих науках досить великий момент суб’єктивності: при навчанні даються не тільки голі факти, але і їх оцінки, і зв’язку між ними. А тут вже сильно впливає світогляд.

Але все-таки ймовірність такого не надто велика. Більшість учителів, навіть якщо і дізнаються, що їх «важкий» учень займається з репетитором, будуть тільки раді, коли у нього покращиться успішність. Адже його відставання в якійсь мірі гальмує інших дітей. Крім того, нормальний репетитор прекрасно знає не лише свій предмет і не тільки як йому навчити, але і як навчають цьому в школі. Він постарається уникнути якихось серйозних розходжень, або попередить учня, що в школі треба записувати розв’язання задачі так, як там вимагають.

Як на вашу думку, учень без репетитора має шанс на успішну здачу ЗНО?

Звісно, так! Ми говорили про випадки, коли потрібен репетитор. Але найчастіше без нього можна обійтися, якщо школяр стабільно добре вчиться в школі, має позитивну і заслужену репутацію.

В учнів таких шкіл вже є потужна база, вони з задоволенням самі, або із допомогою шкільного вчителя, знаходять і вивчають додаткову літературу по найбільш важливим для них предметів. А також користуються матеріалами, розміщеними на спеціалізованих сайтах в Інтернеті і так далі.

Пане, Андрію, на завершення нашої бесіди, щоб ви хотіли побажати батькам та учням?

Перш за все хочу батькам нагадати, що дитина має мати дитинство. Якщо ваша дитина не займе перше місце із фізики на Всеукраїнській олімпіаді чи не буде говорити вільно на трьох іноземних мовах, вона все одно залишиться вашою дитиною. Вона не має реалізовувати ваші мрії і цілі, в неї своє життя. Подаруйте їй щасливе дитинство, свою любов, адже ніхто не знає, що чекає її  в майбутньому. А учням – слухатись батьків і поважати вчителів. І, звісно, приєднуєтесь до міжнародного порталу репетиторів  wowknow.com

Місце для ваших коментарів

Залишити коментар

X