Робота з учнями 9-11 класів щодо їх адаптації після вимушеного переїзду та призупинки освітнього процесу

ГО Центр «Розвиток корпоративної соціальної відповідальності» в рамках проєкту Future of Work та координації діяльності робочої групи щодо адаптації учнів 9-11 класів після вимушеного переїзду та призупинки освітнього процесу, спільно з залученою експерткою Ліліаною Філіпчук, провели дослідження ключових викликів з якими стикнулися старшокласники в Україні після початку повномасштабної війни та програм підтримки учнівської молоді станом на липень 2022 року. 

Завантажити та ознайомитися з дослідженням можна тут.

Ключові виклики, з якими стикаються старшокласники

За даними ЮНІСЕФ більш ніж половина, або 1,8 млн українських дітей виїхали за кордон як біженці з початку повномасштабного наступу росії. Ще 2,5 млн дітей живуть тепер в інших містах всередині України.

Адаптація до нового шкільного середовища. В Україні, на відміну від ЗВО, школи з окупованих територій або з регіонів, де йдуть активні бойові дії не переміщують, школярів долучають до класів у тій місцевості, де вони перебувають. Їх зараховують у школи за місцем їх перебування за заявою батьків та дають можливість навчатися як на дистанційній, так і на очній основі. 

Якщо ж дитина знаходиться за кордоном, то вона може продовжити навчання на дистанційній основі у своїй школі, якщо та працює, зарахуватися до навчання в іншу українську школу за заявою, або перейти до школи країни, в якій дитина знаходиться. За словами Міністра освіти Сергія Шкарлета більшість учнів за кордоном обирають варіант продовження навчання в онлайн форматі в українських школах. Наприклад, за словами начальниці управління освіти та науки Тернопільської ОВА станом на кінець березня з Тернопільщини виїхало майже 19 тис. учнів, з яких тільки 80 забрали свої документи та планували продовжити навчання за кордоном.

За даними служби якості освіти, після перевірки організації дистанційного навчання у Миколаївській області, де наразі підвищений рівень небезпеки, думки керівників закладів освіти різняться, а саме, 16% керівників вважають, що мотивація й рівень відповідальності учнів підвищилися, 16% вказують на її зниження під час навчального процесу в онлайн форматі. У ході анкетування респонденти зазначають, що частка учнів, які взагалі не мають доступу до дистанційного навчання, складає п’ять відсотків. Також анкетування засвідчило, що наразі приблизно 25% учнів, які є тимчасово переміщеними, не мають доступу до освітнього процесу з різних причин. Потребує уваги питання щодо забезпечення постійного доступу здобувачів освіти до навчальних матеріалів. Також серед проблемних питань низький рівень запровадження електронних класних журналів. Через це батьки та педагоги не можуть відстежувати навчання результати учнів під час дистанційного навчання. Керівники шкіл також зазначають, що проблемним є питання щодо організації навчання та проведення корекційних занять у дистанційному режимі для учнів з особливими освітніми потребами.

Своєю чергою учні, що виїхали за кордон та вирішили навчатися там у місцевих школах стикаються з рядом додаткових проблем. Є три шляхи, якими зараз українські тимчасово переміщені діти можуть здобувати освіту, один із них — навчання у школах і за програмами країни, у якій знаходяться. Суттєвою проблемою є мовний бар’єр, який впливає на всі сфери життя дитини, від навчання до побутових питань. Для дітей, які не знають мови країни перебування, вивчення предметів цією мовою є ускладненим, що часто призводить до низької успішності в навчанні. Великою проблемою є адаптація українських дітей до нової країни, звичаїв та правил, які є для них не знайомими. 

Існує проблема навчання в інтеграційних класах у невеликих громадах за кордоном, де збирають дітей та підлітків різної вікової категорії. Вік дітей в одному класі може бути від 8 до 17 років. Водночас у деяких випадках українські біженці можуть зіткнутися з проблемою браку місць у школах за кордоном для дітей від 15 років для навчання за програмами приймаючих країн. Наприклад, у Австрії є обов’язковою є 9-річна освіта, а навчання розпочинається з 6 років. Таким чином, влаштувати дитину в загальноосвітню середню/вищу школу або в вищу професійну школу (підлітки від 15 років) складніше.

Другий шлях, як українські школярі отримують освіту, перебуваючи за кордоном – дистанційне навчання за українськими програмами в українських школах. Проте тривале дистанційне навчання призводить до прогалин у знаннях, зниження мотивації та перешкоджає успішній соціалізації дитини. Тому чим довше українські сім’ї перебуватимуть за кордоном, тим ймовірніше батьки будуть намагатися знайти школи, де діти можуть навчатися очно та інтегруватися у суспільство. Також, через вимогу деяких приймаючих країн щодо обов’язкового навчання, діти, які бажають продовжити навчання в українських школах онлайн мають подвійне навантаження шляхом відвідування ще й місцевих шкіл. Багато батьків, які виїхали за кордон, повідомляють про нестачу обладнання (комп’ютери та мобільні гаджети) у дітей, що перешкоджає їм отримувати українську освіту і приєднуватися до дистанційного навчання. До того ж без гаджетів складно проходити навчання і в закордонних закладах. 

Третій і найменш розповсюджений спосіб продовжувати навчання – навчатися у школах, що утворені громадськими організаціями і фондами, щоб дитина могла успішно соціалізуватись, вчити потрібні іноземні мови, а при цьому не відставати за українською освітньою програмою. Ключовою проблемою є брак шкіл за кордоном, які пропонують навчання за українською освітньою програмою. Для визнання результатів навчання своїх учнів такі школи співпрацюють з Міжнародною українською школою, або з іншими українськими закладами освіти, де ці учні зараховані на дистанційне навчання. Працюють в таких школах українські вчителі, зокрема, з числа біженців. Проте таких шкіл мало, немає єдиних підходів до їх функціонування, вони не підтримуються бюджетними коштами і утримуються тільки за кошти благодійних організацій. У тій же Варшаві з 300 000 дітей в таких школах навчається лише близько 1500 учнів

Міністерство освіти заявляє, що навчальний рік планується закінчити за графіком, шляхом внесення, за необхідності, відповідних змін до структури навчального року, встановленої закладом. В умовах воєнного стану освітні, навчальні програми та навчальний план рекомендується виконувати, ущільнюючи навчальний матеріал, організовуючи самостійну навчальну діяльність учнів, додаткові консультації з використанням технологій дистанційного навчання тощо та внести відповідні зміни до календарно-тематичного планування з предметів інваріантної та варіативної складової навчального плану закладу освіти для забезпечення якісного виконання програм без урахування показників із кількості днів.

Погіршення психологічного стану внаслідок війни. Велику увагу приділяють психологічному стану молоді. Згідно із дослідженням 75% від усіх батьків, які взяли участь в опитуванні, стверджують, що їхні діти демонструють ті чи інші ознаки психотравматизації. Найбільш розповсюдженою ознакою “емоційних гойдалок” є швидке та безпричинне коливання настрою від гарного до поганого. Він спостерігається у 45% дітей. На другому місці – підвищений рівень тривожності – у 41% дітей. Поряд з тим, кількість шкільних психологів швидко зменшується. У цьому році, наприклад, у Києві працюють на 22 фахівці менше, ніж у минулому, у Миколаївській області недорахували 65 спеціалістів, а в Кіровоградській – 89. У половині областей забезпеченість фахівцями в школах – менше, ніж 50%.

Брак доступу до дистанційної освіти (нестача гаджетів та незадовільна якість інтернет-з’єднання). Дистанційне навчання надає можливості організувати освітній процес в умовах війни. Водночас частина школярів перебувають у небезпечних зонах – на територіях ведення бойових дій або тимчасово окупованих територіях – і можуть не мати можливості долучитися до нього. Школярі, які перебувають у відносній безпеці, можуть не мати доступу до інтернет-покриття або не мати технічних засобів. Збір даних і розробка рекомендацій на загальнодержавному рівні щодо організації освітнього процесу в наявних умовах воєнного стану можуть бути корисними.

Вступна кампанія під час воєнного стану та зміна умов вступу. МОН пропонує для вступу на бакалаврат на бюджет запровадити мультипредметний тест, який складатиметься з питань з української мови (без літератури), математики та історії України, а також мотиваційний лист. Ті, хто претендують на контракт, матимуть подати лише заяву та мотиваційний лист, окрім медичних і кон’юнктурних (гуманітарні та соціальні науки, право, журналістика тощо) спеціальностей – вони також матимуть скласти мультипредметний тест. На спеціальності за творчим конкурсом потрібно буде пройти творчий конкурс і подати мотиваційний лист. Таким чином, крім складання іншого тесту, ніж ЗНО, для участі в конкурсі абітурієнти мають підготувати мотиваційний лист – відносно малознайомий документ учням українських шкіл.

Програми для підтримки українських старшокласників

З початку повномасштабного наступу росії в Україну з’явилося багато програм для школярів, що сприяють їх адаптації у стресових умовах та намагаються частково чи повністю допомогти впоратися з наявними проблемами учнів  як в Україні, так і за кордоном, а саме: 

Ініціативи, спрямовані на продовження навчання:

  • Проєкт «Навчання без меж» для учнів 5-11 класів, створений спільно МОН і Міністерством культури та інформаційної політики, а також українськими телевізійними каналами й онлайн-платформами. У рамках нього транслюються відеоуроки, на кожен день заплановано окремий предмет відповідно до Всеукраїнського онлайн розкладу.
  • До організації дистанційного навчання долучилися приватні школи та громадські організації, які надали вільний доступ до своїх освітніх ресурсів.
  • Наразі Комітет Верховної Ради з питань освіти, науки та інновацій ВРУ опрацьовує законопроєкт щодо створення Національної платформи дистанційного та змішаного навчання для внутрішньо переміщених здобувачів освіти та та тих, які вимушено перебувають за кордоном. Це дозволить українським школярам, що вимушені були виїхати за кордон отримувати повноцінну освіту разом зі своїми однокласниками на дистанційній основі. 
  • У Італії  EdCamp Ukraine спільно з італійською дослідницькою організацією «Learn More» розпочали пошук українських освітян, які готові допомагати нашим дітям у цій країні і викладати їм. Ініціатива спрямована на те, щоб учнівство продовжувало отримувати освіту від українок і українців.

 

Ініціативи, спрямовані на адаптацію після переїзду в межах України:

  • Міністерство освіти та науки України з партнерами відкрило Освітній хаб на Хмельниччині, в якому школярі та студенти можуть отримати кар’єрне консультування, консультації з підвищення кваліфікації,  навчання на короткострокових вузькопрофільних курсах та на курсах з вивчення мов. МОН планує створити мережу таких хабів на заході України. 
  • В різних містах для молоді, що вимушено виїхали зі своїх громад проводять заходи зі знайомства з професіями регіону, як, наприклад, працівники Рівненської АЕС проводили для переселенців ознайомчі лекції.
  • Багато уваги приділяється психологічній підтримці школярів. Для вчителів та батьків розміщають статті з порадами щодо підтримки учнів під час війни, відео уроки та організовують можливість дистанційного консультування зі спеціалістами.
  • Благодійні організації пропонують підліткам відвідувати безкоштовні тренінги, воркшопи, спрямовані переважно на розвиток творчих компетенцій.
  • Програма менторства 10:11 зокрема проводила заняття для обміну лайфхаками написання мотиваційного листа для абітурієнтів.

Ініціативи, спрямовані на адаптацію після переїзду за кордоном: 

  • В країнах Європи створюють освітні центри для школярів та їх батьків з інформацією про місцеву систему освіти, закладами освіти, в яких можна продовжити або розпочати своє навчання та поради щодо психологічної підтримки. Такий центр є, наприклад, у Варшаві, яка вже прийняла понад 15 тисяч дітей та підлітків з України до своїх навчальних закладів.
  • Університети Європи спрощують процес вступу або продовження навчання для абітурієнтів з України 
  • Крім того, у школах та університетах за кордоном організовуються безплатні курси з вивчення місцевої мови для школярів, щоб пришвидшити адаптацію дітей та підлітків у нових умовах. 

Висновки

Робота над адаптацією молоді в Україні є точковою та більше орієнтованою на психологічну підтримку. Профорієнтаційні заходи відбуваються переважно за ініціативи місцевих бізнесів. Ініціатива МОН України щодо відкриття Освітніх хабів у західних частинах країни є перспективною та необхідною з точки зору кількості послуг, які ЦА має можливість там отримати. Проте, ця ініціатива наразі існує на початковому рівні з одним відкритим закладом, що, станом на зараз, не дає можливості оцінити їх результативність. 

Українські учні за кордоном мають можливість продовжити навчання, отримати консультацію щодо освітньої системи, взяти участь у різних програмах, які відкривають університети та вивчити місцеву мову країни перебування. Проте, такі питання, як психологічна підтримка, вибір професії, кар’єрне консультування та адаптація підлітків в контексті нового ринку праці залишаються недостатньо закритими. 

Для учнів за кордоном та в Україні існують спільні проблеми щодо адаптації до змін, нормалізації психологічного стану.


Публікацію підготовлено в межах програми “Мріємо та діємо”, що впроваджується за фінансової підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) та виконується IREX у партнерстві з Будуємо Україну Разом (БУР), Центром «Розвиток корпоративної соціальної відповідальності» (CSR Ukraine), Making Cents International (MCI), Міжнародним республіканським інститутом (IRI) та Zinc Network.

Місце для ваших коментарів

Leave a reply

Career Hub – платформа розвитку кар’єри
Logo
X