Як емоції впливають на твою кар’єру

Емоції – біохімічний процес, який породжується у гіпоталамусі, мигдалевому тілі та гіппокампі, після чого все переходить у зоровий бугор та чутливу кору. Важко? Давайте разом з Іваном Омеляном, експертом, ментором з розвитку спільнот, громадських організацій, коаліцій та Ганною Петригою, HR та кар’єрною консультанткою розберемо тему емоційного інтелекту поступово і на прикладах.

Як емоційний інтелект робить нас унікальними?

Існують 5 факторів, які є важливими, бо саме з них складається те,  що називається емоційним інтелектом:

  1. Усвідомлення себе: наскільки ми вміємо думати про те, про що ми думаємо (думка про думку)
  2. Управління емоціями – головний скілл 21 століття, ключова теза теорії емоційного інтелекту
  3. Самомотивація (пошук внутрішньої мотивації)
  4. Розпізнавання емоцій інших людей (що відчувають люди?)
  5. Вміння будувати стосунки з іншими

Усвідомлення себе та своїх емоцій

У всіх відчуттів є причина, яку називають подразником. Подразник – джерело виникнення будь-якої емоції, після чого йде реакція на цей самий подразник. У своїй повсякденній практиці частіше ми помічаємо лише яскраві емоції: чи то позитивні, чи навпаки – негативні, але як часто ви задаєте собі ці 3 питання: Що я відчуваю? Чому я це відчуваю? Що я з цим можу зробити?

Спробуйте прожити хоча б один день з цими трьома питаннями, уважно прислухаючись до себе і помічаючи свої відчуття. Ці прості питання можуть дати багато відповідей на те, чому ми так чи інакше вчиняємо кожного дня, в тому числі – у кар’єрі. 

Кожні наші дії стають підґрунтям емоцій і навіть якщо нам здається, що ми вчинили раціонально: пішли на співбесіду і прийняли зважене рішення працювати саме тут, можна бути впевненими у тому, що емоції зіграли в цьому випадку ключову роль, а можливо і фундаментальну, як і в будь-яких інших таких випадках раціональних дій. Раціональне завжди підкріплюється емоціями. 

Управління емоціями та техніка відслідковування власних емоцій у повсякденному житті і на роботі 

“Якщо ми хочемо чимось управляти, ми маємо знати чим саме ми управляємо”, – Іван Омелян

Тотальна заборона щось відчувати і програмування на те, що ми маємо бути “якимись для когось”  прийшло до нас з радянських часів і спровокувало виникнення емоційних бар’єрів. Залишаємо це в минулому. Треба запам’ятати, що є одна особа в світі, на яку ви можете впливати і це саме Ви. Але як би ми не хотіли на себе вплинути ми працюємо з тим, що нам дали батьки. Якщо ми хочемо чимось управляти, то давайте спочатку вивчимо, що в нас вже є. 

Якщо ми хочемо чимось у правляти, то давайте вивчимо, що в нас вже є. Навіть відповідаючи на банальні побутові питання ми рухаємося у напрямку  вивчення себе. То наскільки добре ви знаєте себе і розумієте хто ви є насправді? Щира порада: почніть вести емоційний щоденник і ставте оцінку своїм відчуттям.

Техніка управління емоціями 

Є дві досить дієві техніки управління емоціями і кожен може обрати для себе, що йому підходить найбільше:

1.Метод Світлофора – швидке керування.

  • Червоне світло – сигнал,  розпізнавання подразника і реакція на подразник (чуттєва сцена з фільму, висота)
  • Жовте світло – декодування подразника, прожиття емоції, її фізичне проявлення.   
  • Зелене – вихід емоції у світ, але перед цим –  спокійно і виважено прийняти рішення, що саме ви маєте зробити (підвищити голос, чи навпаки зізнатися у коханні).  

 2. Рефлексія – розпізнавання своїх емоцій: що зі мною сталося? що при цьому відчув? Що я хочу робити у майбутньому? 

“Ми не можемо впливати на наші емоції, вони в нас закладені, головне навчитися їх ідентифікувати  – це дуже круто працює саме у робочих стосунках”, – Ганна Петрига, HR та кар’єрна консультантка

Раніше було так: емоції на роботі – зло. Власне від цього ми і відчували емоційне вигорання та стрес, які потім несли впродовж всієї нашої кар’єри.

Вигорання з’явилося якраз від того, що ми себе усвідомлюємо краще: ми втомлюємося емоційно та фізично і самі доводимо до ситуації повного емоційного вигорання. 

Як управляти емоціями у робочих обставинах? 

Робота – найбільший подразник, який викликає у нас емоції, адже вона займає багато нашого часу. І до вибору роботи треба відноситись дуже відповідально, адже вона має неабиякий вплив на наше життя. 

Будуйте свої межі  у робочій комунікації і говоріть про те, що вас турбує, адже людина може навіть не розуміти і щиро здивуватися, що для вас цей діалог є токсичим. Інша людина банально може мати, наприклад, низький рівень емоційного інтелекту.

До прикладу, моделюємо  конфліктну ситуацію на роботі: керівник займає позицію влади і ви не можете з ним сперечатися, стримуєте  емоції, а вдома, умовно” плачете. Що не так з цією ситуацією? Тут ви не ідентифікуєте свою емоцію під час конфлікту, а ідентифікуєте її вже вдома, або взагалі триматимете в собі і через місяць кинете роботу через емоційне вигорання. 

Як краще “розрулити” ситуацію? Тут можна скористатися такими фразами, як: “мені неприємно”, “мене це дратує”. Наступного разу адекватний керівник буде враховувати цей момент у спілкуванні з вами. Якщо ж висновки людина не зробила – цим стосункам не жити довго, адже ви не можете бути у хронічному стресі. 

6 базових емоцій і самоаналіз

Радість. Напишіть собі список того, що вам приносить найбільшу радість (тут може бути все, що завгодно, опишіть це) 

 З боку професії: якщо робота буде джерелом радості, то вона стане одним з ресурсів – тим, що наповнює. Найкращий сценарій для вас: коли після роботи ви відчуваєте лише фізичне виснаження, але не моральне.

Здивування. Подив – початок зацікавлення,інтересу. Інтерес може викликати мотивацію до подальших дій.

Дайте відповіді на запитання: Що дивує вас? Чи вмієте ви дивувати інших?

Шукайте речі, які можуть у вас викликати подив, адже подив – момент, у якому можна перейти у глибшу емоцію. 

З боку професії: кожного разу у нас є вибір: обрати сторону інтересу, або сторону страху, а це накладається на наші кар’єрні рішення. Бо коли ми знаходимося у стані відчуття і потреби  росту і руху вперед: страх нас зупиняє, а інтерес – веде далі. Все це буде виходити від однієї емоції – від здивування. 

Сум. Усвідомлення віддалення від чогось (навіть себе від себе самого)  і втрата чогось. Приймайте цю емоцію і вмійте її пережити, адже вона також важлива.

Зрозумійте, коли ви сумуєте і доповніть речення: я сумую, коли…”

Якщо поки не знаєте, що написати, проаналізуйте своє життя. Дізнайтеся, що у вас викликає сум. Попрацюйте з цим сумом, усвідомте його краще. Пишіть собі листи підтримки у сумних ситуаціях. 

З боку професії: занотовуйте свої навіть найменші щоденні перемоги у “журнал успіху”, не знецінюйте жодну з них. Коли вам буде сумно, прочитайте все, що ви записали. 

Так само аналізуйте свої невдачі. Це мотивує.

Гнів. Гнів – чітка реакція на порушення кимось ваших кордонів. Варто розпізнавати свої кордони до зустрічі з гнівом, якої може навіть не статися. Жодного раціонального рішення не приймається у так званому  гнівному стані, адже у цьому стані ми собою не управляємо. 

З боку професії: гнів у робочих обставинах – те, про що ви точно будете шкодувати і це може бути для вас фатальним (звільнення/емоційне рішення йти з роботи). Якщо вас не розуміють колеги, керівник, запам’ятайте, що важливіше зберегти власне ментальне здоров’я, не доводячі себе до стану гніву, ніж зберегти стосунки, які приречені на не успіх.

Відраза. Відраза – прикордонник. Прояв зверхності над кимось, помста з  метою показати огиду іншого, тікання від вирішення проблем або виконання роботи навмисно додаючі їм огидного відтінку. 

З боку професії: помічайте цю емоцію за собою і за колегами. Шукайте причини вашого роздратування.  Відраза до роботи – сигнал, що треба змінювати роботу. 

Страх. Страх – зона росту і одночасно зона дискомфорту. Іноді ми боїмося зробити щось, що насправді може зробити нас щасливими. 

 Випишіть усе, що викликає у вас страх. 

  • Що буде, якщо я не подолаю цей страх?
  • Що буде, якщо я подолаю його?

Так ви побачите, які страхи є для вас тормозом, а які навпаки – тригером. 

З боку професії: аналогічно. Коли страх – стимулятор, то це круто!  

Емпатія: як розуміти інших?

Емпатія – вміння відчувати і розуміти емоції інших. Завдяки розумінню інших нам простіше будувати стосунки. Через те, як людина говорить, можна зрозуміти її потребу. А коли ми розуміємо потребу, то ми зможемо відповісти на неї. Це закладає фундамент у стосунках.  

З боку професії: тут є дві крайності: перша –  хочу бути хорошим для всіх, інша – підлабузництво. обидві крайності не ведуть до успіху і не викликають довіру. Треба обирати “золоту середину” і бути чесним із собою та з колегами. 

Програма «Мріємо та діємо» фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та впроваджується IREX разом з Центром «Розвиток КСВ». Партнер: Міністерство молоді та спорту України.

Career Hub – експертна платформа Центру «Розвиток КСВ» з кар’єрного консультування та працевлаштування, що має на меті сприяти кар’єрному розвитку молоді – від школи до успішної реалізації у професії.

 

Місце для ваших коментарів

Leave a reply

Career Hub – платформа розвитку кар’єри
Logo
X